Лікування народними методами цистита

Запалення сечового міхура (цистит) здебільшого виникає внас­лідок проникнення інфекцій як і з­зовні (через сечовід), так і з органів ма­лого тазу, а також гематогенно, шляхом кровопостачання. Найчастіше хворіють жінки, переважно літні. Це зумовлено як віковими (послаблення імунітету), так і анатомічними особливостями: коротка і широка уретра, близькість прямої киш­ки до піхви. Розвиткові захворювання сприяють переохолодження тіла, атонія ки­шечнику (запори), а також речовини, що по­дразнюють слизову оболонку сечовика, — гострі страви, алкоголь, деякі медичні пре­парати (наприклад, уротропін).

Цистит заявляє про себе загостренням — частим, хворобливим сечовипусканням ма­лих порцій рідини (в якій можливі домішки крові), свербінням, печінням у промежині, болем у низу живота, нудотою, запаморо­ченням. Підвищення температури свідчить, що запалення охопило не лише сечовик, а й верхні сечовивідні шляхи.

Головне — одразу розпочати лікування, не дати недузі перейти в хронічну форму. Вар­то звернути увагу, що цистит як суто уро­логічне захворювання ніколи не розпочи­нається з хронічних проявів. Якщо це так, то необхідно шукати інші розлади, що їх симптоматика циститу лише супроводжує. До таких, приміром, належать пухлина, ка­міння, туберкульоз, лейкоплакія сечового міхура. Виникнення циститу в чоловіків мо­же зумовлюватися простатитом, аденомою, раком передміхурової залози.

Для лікування призначаються ліки антибак­теріальної дії. їх вибір і ефективність зале­жать від показників лабораторних аналізів сечі, зокрема після висіву флори на її чут­ливість до хіміотерапевтичних препаратів. Якщо сеча в нормі, то це дає привід для пі­дозри туберкульозу сечовивідної системи і проведення додаткових діагностичних заходів. Лікареві та хворому слід мати на увазі, що чимало збудників хвороби вірулентні, тобто швидко пристосовуються до певних медикаментів. Тож у разі неефективності останніх їх варто замінювати іншими.

Хворому на цистит у гострій фазі ре­комендовано постільний режим, су­хе тепло на лобкову область, рос­линно-молочна дієта, рясне тепле питво. Допомагають відвари і настої плодів шип­шини, ялівцю, горобини, суниці, коренів со­лодцю, аїру, зелень і насіння петрушки, фітозборів із шавлії, листя берези, горобини, осики, толокнянки (ведмеже вушко), брус­ниці, подорожника, трави звіробою, хвоща польового, суцвіть бузини чорної, ромаш­ки, бруньки тополі чорної, кукурудзяні риль­ця. При цьому слід уникати надмірного прийому засобів сечогінної дії, бо можливе вимивання разом зі шкідливою флорою та­кож і лікувальних речовин, скажімо, анти­біотиків.

Під час хвороби і для профілактики циститу необхідне ретельне дотриман­ня правил особистої гігієни, своєчасне лікування запорів, інших хронічних роз­ладів, раціональне харчування (уникай­те гострих приправ, копчень, спиртних напоїв). Рефлексотерапія рекомендує з лікувально-профілактичною метою пері­одично натискати і масажувати зону між двома горбочками на долонях.